Історія із трагічним фіналом, коли людина втратила життя, а двоє патрульних поліцейських дістали вирок за службову недбалість. Судді різних інстанцій – від районного суду до Верховного Суду – ретельно досліджували ролі всіх учасників конфлікту і дійшли висновку, що патрульні поліцейські вчинили неналежне виконання службових обов’язків, яке спричинило тяжкі наслідки. Вирок – реальний строк позбавлення волі.
Суть цієї справи – службова недбалість (ч. 2 ст. 367 КК України) двох патрульних, які, отримавши повідомлення про загрозливий конфлікт за участі особи в стані алкогольного сп’яніння, не вжили належних заходів для захисту і припинення небезпеки. Потерпілий, перебуваючи у вкрай вразливому стані, опинився сам на сам із агресивною групою, і внаслідок подальшої сутички йому заподіяли смерть. У фабулі обвинувачення суди звернули увагу: достатньо було надати домедичну допомогу, викликати слідчо-оперативну групу чи бодай затримати ініціаторів конфлікту, щоб трагедії можна було уникнути. Проте дії поліцейських були визнані формальними та недостатніми.
———————————–
З обвинувального акту:
Під час патрулювання вулиць поліцейські виявили двох осіб, у яких був конфлікт із групою інших молодих осіб. Оцінивши вказані обставини, патрульні поліцейські вийшли з автомобіля та побачили потерпілого, який у цей час лежав на землі поруч з дорогою, а інші особи стояли над ним у безпосередній близькості. Після чого потерпілий повідомив поліцейським про те, що до нього було застосовано насильство з боку інших осіб, які наявні на місці. Проте інспектори Патрульної поліції, всупереч правовому обов’язку щодо запобігання, припинення виявлених правопорушень і реагування на них, усунення загроз життю та здоров’ю фізичних осіб і публічній безпеці, поліцейського піклування, а також вжиття заходів до надання допомоги особі, яка звернулася із заявою, повідомленням про події, які загрожують особистій безпеці, усвідомлюючи факт перебування потерпілого у стані явного алкогольного сп’яніння та переважаючої кількості осіб, з якими у нього був конфлікт, не передбачаючи можливості настання суспільно небезпечних наслідків, що вони повинні були і могли передбачити, з мотивів легкодухості, небажання обтяжувати себе, низької правосвідомості та зневажливого ставлення до людської долі, без поважних причин (відсутності інших повідомлень про події та правопорушення, а також інших обставин) залишили місце події.
Відразу після того як поліцейські залишили місце події без поважних причин, двоє осіб, на яких скаржився потерпілий, узявши під руки потерпілого, який унаслідок перебування в стані алкогольного сп’яніння та переважаючої більшості осіб, з якими у нього був конфлікт, не мав можливості чинити їм опір, відвели його в нелюдне місце, де заподіяли йому смерть.
Тобто, незважаючи на достатній обсяг прав та обов’язків, якими наділено патрульних поліцейських Конституцією України, Законом України “Про Національну поліцію” та підзаконними нормативно-правовими актами, останні неналежним чином поставилися до виконання своїх службових обов’язків через несумлінне ставлення до них, не забезпечили належного реагування на подію правопорушення щодо вжиття вичерпних заходів, спрямованих на припинення конфлікту між учасниками події.
Внаслідок протиправних дій поліцейських, які виразилися в неналежному виконанні своїх службових обов’язків через несумлінне ставлення до них, потерпілому заподіяно смерть.
———————————–
Прокурор у цій справі переконував суд, що патрульні порушили вимоги статей Закону України “Про Національну поліцію”, зокрема щодо обов’язку захищати людей, реагувати на звернення про злочини й забезпечувати безпеку в публічних місцях. Незалежно від того, чи є офіційна заява чи виклик на лінію “102”, кожен поліцейський мусить належно виконувати службові обов’язки й припиняти правопорушення. Суд першої та апеляційної інстанцій визнав ці аргументи слушними: поліцейські бачили, що ситуація загрозлива, але фактично відійшли і полишили потерпілого напризволяще.
Адвокати патрульних наводили зазначали: конфлікт на момент від’їзду екіпажу поліції вже завершився, учасники розійшлися різними шляхами, а заяв і скарг не надходило. Однак суди відзначили кілька важливих чинників: відеофіксація очевидців показала, що потерпілий перебував у підвищеній небезпеці й просив допомоги; група агресивних осіб поруч нікуди не зникла; невдовзі після від’їзду патруля, на лінію “102” почали надходити дзвінки про побиття. На переконання суддів, патрульний поліцейський мусив проаналізувати ризики для життя потерпілого, а не лише формально попередити про необхідність “розійтися”.
У контексті службової недбалості, судова практика вимагає довести три речі: 1) наявність службового обов’язку й реальної можливості діяти, 2) порушення або ігнорування цього обов’язку, 3) настання тяжких наслідків, які знаходяться у причинному зв’язку з такою службовою бездіяльністю. У цій справі суди встановили всі три складники. Щодо “тяжких наслідків” – крім факту смерті людини, було також завдано моральної шкоди потерпілій (дружині загиблого), що підтвердила експертиза з визначення приблизної грошової компенсації.
Верховний Суд приділив увагу питанню, чому безпосередньо винні у вбивстві не є тими самими особами, що й поліцейські. Між обвинуваченнями в умисному злочині та обвинуваченнями в службовій недбалості існує чітка межа: патрульні не організовували бійку, але зобов’язані були перешкодити їй та запобігти загибелі потерпілого, маючи на те повноваження і достатні ресурси. Саме це підтвердили свідчення кількох очевидців і відеозаписи.
Касаційний кримінальний суд, однак, скоригував призначення покарання. Якщо суди першої та апеляційної інстанцій призначили по 2 роки 6 місяців позбавлення волі з реальним ув’язненням, то в Верховному Суді вирішили застосувати іспитовий строк. Судді пояснили, що, попри серйозність злочину і тяжкі наслідки, існують достатні підстави вважати можливим виправлення обвинувачених без ізоляції від суспільства. Тут зіграли роль позитивні характеристики поліцейських до інциденту, а також попередня відсутність правопорушень. Відповідно вони мають пройти випробувальний термін, залишаючись під наглядом органу пробації.
Для людей, які нині перебувають у статусі «підозрюваний» чи «обвинувачений» за схожими статтями, ця справа є яскравою ілюстрацією того, як суди оцінюють причинно-наслідковий зв’язок: чи реально особа могла запобігти трагедії, чи мала вона повноваження або обов’язок учинити певні дії й не зробила цього через недбалість чи байдуже ставлення. Кримінальна відповідальність за ч. 2 ст. 367 КК України, особливо якщо йдеться про патрульний поліцейський під час чергування, висока і передбачає реальне покарання з позбавленням волі.
——————–
Стаття 367 Кримінального кодексу України. Службова недбалість
- Службова недбалість, тобто невиконання або неналежне виконання службовою особою своїх службових обов’язків через несумлінне ставлення до них, що завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам окремих юридичних осіб, – карається штрафом від двох тисяч до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
- Те саме діяння, якщо воно спричинило тяжкі наслідки, – карається позбавленням волі на строк від двох до п’яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та зі штрафом від двохсот п’ятдесяти до семисот п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або без такого.
- Діяння, передбачене частиною першою цієї статті, якщо воно спричинило загибель людини, – карається позбавленням волі на строк від п’яти до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та зі штрафом від двох тисяч до п’яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або без такого.
——————–
Водночас така ситуація – нагадування для всіх працівників правоохоронних органів про верховенство принципу реагування на правопорушення, особливо коли йдеться про життя та здоров’я людей. Стандарт “службова недбалість” у суді розглядається жорстко: якщо був конкретний обов’язок і він не виконаний належним чином, а згодом настали тяжкі наслідки, виправдатися “відсутністю заяви від потерпілого” навряд чи вийде.
У ширшому контексті, захист в кримінальних справах за ст. 367 КК України вимагає ретельної побудови лінії аргументації – з доказами відсутності реальної змоги змінити ситуацію, з підкресленням відсутності причинного зв’язку “бездіяльність → загибель людини”. Однак, для суду важливі й реальні належні докази: відео, аудіозаписи, фіксація телефонних дзвінків та свідчення очевидців, які підтверджують або спростовують певні факти.
В нинішніх умовах будь-які дії чи бездіяльність службових осіб миттєво опиняються у фокусі громадської уваги й можуть призвести до реальної кримінальної відповідальності. Коли фігурує патрульний поліцейський і наявні тяжкі наслідки, судді не схильні застосовувати до підсудних поблажливість. Водночас справа показує: навіть якщо на першому етапі призначається реальний строк ув’язнення, кваліфікований адвокат здатен продовжити боротьбу в апеляції чи касації, щоб пом’якшити покарання.
Раніше ми розповідали, що Верховний Суд скасував обвинувальний вирок по справі про привласнення майна (ст. 191 КК України).
Адвокат Богдан Глядик, партнер юридичної компанії Evidence Partners та засновник Адвокатського ЦЕХу, має великий досвід у кримінальних провадженнях про корупційні й службові злочини. Серед його клієнтів – міністри, народні депутати, керівники великих підприємств. Практична експертиза й великий досвід адвоката дають можливість будувати надійну стратегію захисту навіть у найбільш резонансних справах, де на кону стоїть людська свобода та репутація.