Як перші годин після підозри можуть коштувати CEO його бізнесу

Поки медіа обговорюють гучні справи, справжня битва за активи, контроль та репутацію відбувається в тиші судової зали. І більшість власників бізнесу до неї не готові.

Інформаційний простір знову наповнений новинами про гучні слідчі дії. Бізнес-спільнота спостерігає за обшуками у відомих підприємців та посадовців, обговорюючи прізвища та назви компаній, які у всіх на слуху. Для зовнішнього спостерігача, для журналіста, для читача новин – сам обшук є кульмінацією. Це яскравий, драматичний пік історії, що привертає максимальну увагу. Але для власника бізнесу, який опинився в епіцентрі, це небезпечна ілюзія. Обшук — це не фінал. Це лише перший, хоч і найгучніший, акт п’єси.

Часто одразу після нього починається наступна, не менш критична битва – судове засідання щодо арешту вилученого майна. Іноді слідує лише виклик на допит. Але справжній, особистий ризик для керівника кристалізується в один момент — момент вручення повідомлення про підозру. Саме цей документ запускає зворотний відлік. Від цього моменту прокурор, швидше за все, звернеться до суду з клопотанням про застосування запобіжного заходу. І ось тут починається найнебезпечніший етап. Якщо особу затримали, суд має розглянути це прохання протягом 72 годин з моменту затримання. Якщо ні – протягом 72 годин з моменту, як клопотання надійшло до суду. Це стислий, нещадний часовий проміжок, в який вирішується не лише ваша особиста свобода, але й операційне майбутнє вашої компанії.

Весь розгляд клопотання про застосування запобіжного заходу в залі суду, який може тривати годинами, підкоряється чіткій юридичній логіці, яку суддя використовуватиме у нарадчій кімнаті. Сторона обвинувачення доводить, що підозра обґрунтована і що існують ризики. Сторона захисту – що підозра необґрунтована, а ризики відсутні. Суддя ж приймає рішення, проходячи через кілька фільтрів.

Перше, і найважливіше, – це питання: чи є сама підозра обґрунтованою. Це ключовий поріг. Суддя має спершу переконатися, чи надали прокурори на цьому початковому етапі достатньо доказів, аби взагалі вести мову про можливу причетність особи до злочину. І саме це – перше і головне поле битви. Для топ-менеджера чи власника бізнесу це репутаційно найважливіший момент усього провадження. Юридично суддя не визнає вас винним. Але фактично, якщо захист не зможе розбити «обґрунтованість підозри» на самому початку, висновок зроблять усі: і медіа, і партнери, і контрагенти, і міжнародні інвестори, і сусіди. Вони не будуть розбиратися в юридичних тонкощях. Вони почують одне: «Суд визнав підозру обґрунтованою». Для них це дорівнюватиме: «Він, скоріш за все, винен». Якщо ж суддя дійде висновку, що підозра необґрунтована, він відмовить у задоволенні клопотання повністю.

І лише якщо суддя для себе внутрішньо дійде висновку, що підозра є достатньо обґрунтованою для цієї стадії, він переходить до аналізу другого питання: чи існують ризики, що підозрюваний буде перешкоджати слідству, переховуватися. І тут юридичні терміни перетворюються на конкретні бізнес-загрози. Коли власник чує прохання про «тримання під вартою» чи «цілодобовий домашній арешт», мовою бізнесу це означає миттєву втрату операційного контролю. Це параліч компанії. Репутаційний ризик – це не вирок через п’ять років, а фотографія з «акваріуму» в залі суду завтра. Фінансовий ризик – це «застава», яка є не штрафом, а гострою кризою ліквідності через раптове вилучення мільйонів з обігу. І командний ризик – «заборона спілкування зі свідками», яка юридично відрізає вас від вашої ж ключової команди.

Але аналіз не завершується і на цьому. Існує і третій, ключовий елемент, який захист має надати суду, – це всебічна характеристика особи підозрюваного. Його соціальні зв’язки, сімейний стан, стан здоров’я, ділова репутація, його історія, благодійна діяльність, міцність зв’язків з Україною. Це не просто формальності. Всі ці дані потрібні судді для того, щоб, по-перше, оцінити, наскільки реальними є заявлені прокурором ризики. А по-друге, навіть якщо ризики існують, саме ці дані дозволяють обрати запобіжний захід, мінімально достатній для їх попередження, а не той, на якому наполягає прокурор.

Коли на вас спрямована така загроза, інстинкт вимагає «шоу»: скликати прес-конференцію, робити гучні емоційні заяви. Але в складних, резонансних справах такий підхід є небезпечною пасткою. По-перше, судді, які щодня бачать подібні баталії, давно мають імунітет до медійного шуму. По-друге, і це головне, у адвоката фізично немає часу на це «шоу». У нього є ті самі 72 години, щоб вивчити тисячі сторінок матеріалів, знайти в них логічні помилки, зібрати власні докази необґрунтованості підозри, підготувати повний пакет документів, що характеризує особу, та вибудувати бездоганну правову позицію.

Це не бійка, це інтелектуальні шахи. У цьому хаосі переконує не емоція, а швейцарська точність – бездоганна логіка. Це скрупульозна, майже мікроскопічна підготовка. Мета на цьому етапі – повернення контролю та спокою. Це дає підозрюваному відчуття опори. І це дозволяє судді, який вирішує долю особи, почути об’єктивну позицію сторони захисту та проаналізувати виважені контраргументи на противагу наративу прокурора.

Засідання про обрання запобіжного заходу – це не юридична формальність. Це найважливіша нарада з антикризового менеджменту та безперервності бізнесу, яку ви, як власник, коли-небудь проведете. Це точка, де перетинаються всі ваші ключові ризики – репутаційні, операційні, фінансові та командні.

І готуватися до неї треба з такою ж скрупульозністю, стратегічною глибиною та залученням найкращих ресурсів, як до укладання M&A-угоди на мільярди. Адже на кону – не просто ваша свобода. На кону – справа всього вашого життя.

Читайте також: Право на захист: між формальністю та реальною допомогою.