Захищаючись від нападника, особа ризикує пізніше понести кримінальну відповідальність за вбивство, нанесення тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, побої. З однієї сторони, ви захищаєте себе, своїх близьких або ж навіть зовсім не знайомих вам людей. З іншої сторони, ви наносите шкоду особі, яка власне вчиняє протиправні дії щодо вас.
Кримінальний кодекс передбачає поняття «необхідна оборона», якою визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.
Однак як показує практика, для сторони обвинувачення, простіше притягнути особу до відповідальності за вчинення злочину проти життя та здоров’я, ніж визнати, що обставини дійсно вимагали від особи, яка обороняється застосувати до нападника силу.
У квітні цього року Касаційний кримінальний суд своєю Постановою виправдав особу, яку слідство обвинуватило за ч. 1 ст. 121 КК (умисне тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, чи таке, що спричинило втрату будь-якого органу або його функцій, психічну хворобу або інший розлад здоров’я, поєднаний зі стійкою втратою працездатності не менш як на одну третину, або переривання вагітності чи непоправне знівечення обличчя).
Судовим рішенням встановлено, що потерпілий, перебуваючи у стані сп’яніння прийшов до дому обвинуваченого для з’ясування стосунків щодо поширення обвинуваченим неправдивої інформації відносно потерпілого. В ході суперечки потерпілий побив обвинуваченого, після чого останні пішов у свій будинок і ліг на диван. Однак потерпілому по цій справі цього виявилося не достатньо і він увійшовши в будинок обвинуваченого продовжив побиття власника будинку, а також погрожував йому вбивством. В ході суперечки, обвинувачений взяв зі столу ніж і почав вимагати від кривдника покинути дім. Однак потерпілий не захотів покинути приміщення та почав наближатися до власника дому. Враховуючи тривале побиття, фізичну перевагу кривдника, обвинувачений завдав потерпілому два удари ножем, спричинивши тяжкі травми.
Суд першої та апеляційної інстанції прийшли до висновку, що здійснений обвинуваченим захист відповідав небезпечності посягання та обстановці, яка склалася. Враховуючи, що кожна особа має право на необхідну оборону (доречі, це право передбачає Конституція України), а також те, що згідно ч. 5 ст. 36 КК не є перевищенням меж необхідної оборони і не має наслідком кримінальну відповідальність застосування зброї або будь-яких інших засобів чи предметів для захисту від нападу озброєної особи або нападу групи осіб, а також для відвернення протиправного насильницького вторгнення у житло чи інше приміщення, незалежно від тяжкості шкоди, яку заподіяно тому, хто посягає, суди виправдали особу.
Однак прокуратура, не погоджуючись із такими рішенням, звернулася із скаргою. Верховний суд відмовив у задоволенні касаційної скарги сторони обвинувачення.
Суд зазначив, що для того щоб можна було кваліфікувати дії особи як необхідну оборону, необхідно з’ясувати чи могла особа, яка обороняється, враховуючи обстановку та поведінку нападника, розуміти, що посягання на її життя чи здоров’я припинилося. Фактично, потрібно з’ясувати чи особа, яка обороняється усвідомила, що для оборони немає потреби. Якщо ж особа не мала можливості усвідомити, що посягання щодо неї припинено, вважається, що вона діє у стані необхідної оборони. Разом з цим Суд відзначив, що посягання вважається наявним і тоді, коли воно зупинене, однак може відновитися у будь-який момент.
З огляду на зазначене, варто звернути увагу, що у кожній справі наявні унікальні особливості, які власне й впливатимуть на кваліфікацію діяння, у т.ч. чи було завдання шкоди навмисним злочином чи необхідною обороною.
Варто розуміти, що кримінальний закон крім поняття необхідна оборона, передбачає й уявну оборону, крайню необхідність. Власне, адвокат у кримінальному провадженні повинен використати кримінальний закон максимально позитивно для свого клієнта.