Тримання під вартою та in absentia: розмова із суддею ЄСПЛ
28 жовтня 2026 року адвокат Богдан Глядик, секретар Комітету НААУ з питань захисту прав людини, організував і провів зустріч українських адвокатів із суддею Європейського суду з прав людини Миколою Гнатовським. Серед обговорених питань – скарги щодо тримання під вартою та гарантії участі людини у кримінальному провадженні, яке здійснюється за її відсутності.
Окреме запитання Богдана Глядика стосувалося спеціального досудового розслідування й спеціального судового провадження – in absentia. Практична ситуація, запропонована для обговорення: обвинувачений перебуває за кордоном, повідомляє адресу проживання, подає клопотання про участь через відеозв’язок, проте судовий розгляд відбувається заочно.
У розмові постало й питання меж права на участь: чи може обвинувачений сам визначати її формат і які гарантії потрібні для дистанційного розгляду. Для оцінки конкретної ситуації мають значення обізнаність людини про провадження, причини її відсутності та поведінка після отримання викликів. Подане клопотання про відеозв’язок є обставиною, яку потрібно оцінити разом з іншими матеріалами. Водночас воно не дає підстав наперед оголошувати будь-яку відмову суду порушенням Конвенції.
У роботі захисника ця проблема пов’язана із вирішенням питання про запобіжний захід. Твердження про переховування може використовуватися і для обгрунтування тримання під вартою, і в подальшій аргументації щодо заочного провадження. При цьому ризик майбутньої поведінки та встановлення свідомого ухилення потребують окремої оцінки. Попередня ухвала не звільняє від необхідності перевіряти підстави наступного процесуального рішення.
Для людини, яка перебуває за кордоном, наслідки таких рішень виходять за межі окремого судового засідання. Вони можуть позначатися на її свободі, можливості повернення та способі участі у справі. Тому важливо своєчасно оцінювати, як у матеріалах провадження відображено її поведінку та бажання реалізувати право на захист.
Іншою темою зустрічі став розгляд ЄСПЛ повторюваних скарг щодо тримання під вартою, зокрема у форматі так званих табличних рішень. Такий формат використовується для застосування вже усталених правових підходів. Він дозволяє Суду опрацьовувати відповідні справи за спрощеними процедурами, але не означає автоматичного задоволення заяви чи наперед визначеного строку її розгляду.
Значення цієї практики відчутне вже в національному провадженні. Обмеження свободи потребує обгрунтування конкретними обставинами, а його продовження – перевірки того, чи зберігаються належні підстави. Повторення загальних формулювань не забезпечує такої перевірки.
Тримання під вартою та провадження за відсутності особи мають різні процесуальні підстави. Їхній практичний зв’язок для захисту полягає в тому, що оцінка поведінки однієї людини може впливати на кілька послідовних рішень. Саме тому кожне з них важливо розглядати і окремо, і з урахуванням наслідків для подальшого провадження.
