Стандарти доказування: шлях від процесуальних припущень до правової визначеності

В стінах Національної асоціації адвокатів України відбулася фахова дискусія, присвячена одній із найгостріших проблем сучасного кримінального процесу – стандартам доказування при обранні запобіжних заходів. Ініціатором та модератором круглого столу виступив адвокат Богдан Глядик, секретар Комітету НААУ з питань захисту прав людини та засновник юридичної мануфактури «Адвокатський ЦЕХ».

Цей захід став логічним продовженням системної аналітичної роботи, яку ми проводили протягом минулого року, спрямованої на повернення інституту запобіжних заходів до його справжньої конституційної природи. Обрана тема є принциповою, адже саме на цій стадії держава здійснює найбільш інтенсивне втручання у право особи на свободу за відсутності вироку. Стандарт доказування в таких справах стає фактичним вимірювачем реального змісту презумпції невинуватості.

До обговорення долучилися експерти, які безпосередньо формують правозастосовчу практику та здійснюють міжнародний нагляд за дотриманням прав людини. Серед учасників, крім професійних адвокатів, були: голова Робочої групи ООН з питань свавільних затримань, екс-суддя ЄСПЛ, суддя Великої Палати Верховного Суду, слідча суддя суду першої інстанції, представник Офісу Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини та міжнародні спостерігачі моніторингових місій. Така синергія досвіду дозволила проаналізувати проблему не лише через призму національного закону, а й у світлі актуальних стандартів Європейського суду з прав людини та ООН.

Ключовий виклик сучасної практики полягає не стільки у відсутності законодавчих алгоритмів, скільки у способі використання цього вакууму стороною обвинувачення та судом. Ми спостерігаємо небезпечну процесуальну інерцію, де тримання під вартою обирається «за звичкою», без належного розбору кожного з трьох обов’язкових елементів: обгрунтованості підозри, реальності конкретних ризиків та доведеної неможливості застосувати м’якший запобіжний захід. Замість прискіпливого аналізу фактів простір судової дискреції дедалі частіше заповнюється шаблонними припущеннями. Як наслідок, індивідуальний прогноз поведінки особи заміщується лише тяжкістю інкримінованого злочину, що перетворює запобіжний захід із інструменту забезпечення правосуддя на автоматичну процедуру ізоляції.

Статистика підтверджує системність цього зсуву. Тримання під вартою становить близько 65% від усіх застосованих запобіжних заходів, що фактично перетворює винятковий захід на домінуючу практику. Коли виняток застосовується у більшості випадків, він втрачає свою правову природу екстраординарності та починає нагадувати превентивне покарання до вироку. Особливе занепокоєння викликає практика автоматичного продовження строків варти та встановлення завідомо непосильних застав, які роблять право на свободу ілюзорним.

Під час дискусії, слідча суддя-учасник заходу чітко окреслила три елементи, які потребують ювелірної перевірки: обгрунтованість підозри, реальність конкретних ризиків та неможливість досягнення цілей правосуддя через більш м’які запобіжні заходи. 

Ми в Адвокатському ЦЕХу переконані, що ризик – це не абстрактна можливість, а обгрунтована ймовірність, яка має базуватися на конкретних діях особи в минулому або об’єктивних фактах підготовки до переховування чи впливу. 

Головним висновком зустрічі стала необхідність системної зміни судової культури. Виконання рішень ЄСПЛ не повинно обмежуватися лише виплатою компенсацій; воно має вести до впровадження нових стандартів мотивування судових рішень. Свобода особи не може залежати від інерції системи чи соціального запиту на швидку помсту. Справжня майстерність проявляється у здатності відокремити припущення від факту, а реальну небезпеку – від прокурорських гіпотез.

Ця дискусія стала логічним розвитком нашої фундаментальної роботи над стандартами правосуддя. Детальний аналіз трансформації інституту запобіжних заходів, статистичні аномалії та ключові прецеденти, що формують сучасний ландшафт кримінального процесу, ми системно виклали у нашому «Стандарті свободи» – звіті за 2025 рік. Цей документ є нашим внеском у розбудову прозорої та прогнозованої правової системи.

Ми в Адвокатському ЦЕХу віримо, що правосуддя починається з поваги до свободи. Створення надійної архітектури захисту на стадії запобіжного заходу – це не просто професійне завдання, а наш обов’язок повернути клієнту право на спокій навіть у періоди найвищої турбулентності.

Також читайте: Прогноз як правова дилема під час обрання запобіжного заходу.