На розгляд суду була винесена справа щодо кримінального обвинуваченням чоловіка в незаконному придбанні, зберіганні з метою збуту та збуті особливо небезпечних наркотичних засобів (ч. 2 ст. 307 КК України). Суди перших двох інстанцій постановили виправдувальний вирок щодо обвинуваченого, мотивуючи це недостатністю доказів його вини. Зокрема недопустимим був визнаний протокол обшуку житла.
У ході судового розгляду, суд першої інстанції визнав недопустимими деякі докази, надані стороною обвинувачення, включаючи протокол обшуку житлового приміщення обвинуваченого.
Одним із аргументів проти допустимості результатів обшуку було те, що його провів оперативний співробітник за дорученням слідчого, а не самим слідчий в даному кримінальному провадженні.
Не погодившись з рішенням суду, прокурором була подана касаційна скарга. Справа була передана на розгляд Об’єднаної палати кримінального касаційного суду Верховного Суду щодо вирішення питання про можливість слідчого/прокурора делегувати оперативному працівнику виконання ухвали щодо обшуку житла замість себе.
За результатом розгляду, ОП ККС ВС прийшла до висновку, що виконання ухвали слідчого судді про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи покладається особисто на слідчого чи прокурора і не може бути доручене відповідним оперативним підрозділам.
У своєму рішенні ОП ККС ВС зазначила, що загальні положення статті 223 Кримінального процесуального кодексу України не вказують на можливість делегування виконання ухвали слідчого судді. Норма статті 236 Кримінального процесуального кодексу України чітко визначає суб’єктів виконання ухвали, і вона не включає співробітників оперативних підрозділів.
В результаті ОП прийшла до висновку, що системне тлумачення процесуальних норм, передбачених п. 3 ч. 2 ст. 40, ст. 236 КПК України дає підстави для висновку про те, що виконання ухвали про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи покладається на слідчого чи прокурора і не може бути доручене відповідним оперативним підрозділам..
Отже, при оцінці результатів обшуку, необхідно звертати увагу не лише на те, як саме він проводився, але й на те, хто саме проводив дану слідчу дію. Згідно з рішенням ОП ВС, оперативний працівник не має права самостійно виконувати обшук житла на підставі доручення слідчого або прокурора.
Згідно ч. 2 ст. 307 Кримінального кодексу, незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання з метою збуту, а також незаконний збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, якщо такі дії вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або особою, яка раніше вчинила одне із кримінальних правопорушень, передбачених статтями 308-310, 312, 314, 315, 317 КК, або із залученням неповнолітнього, а також збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів у місцях, що призначені для проведення навчальних, спортивних і культурних заходів, та в інших місцях масового перебування громадян, або збут чи передача цих речовин у місця позбавлення волі, або якщо предметом таких дій були наркотичні засоби, психотропні речовини або їх аналоги у великих розмірах чи особливо небезпечні наркотичні засоби або психотропні речовини, – караються позбавленням волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна.
Раніше адвокат Богдан Глядик розповідав про запобіжний захід у кримінальному процесі.
Зв’яжіться з нами зараз: т. 067 157-24-14 (доступні месенджери: WhatsApp, Telegram, Signal), також слідкуйте за нами в соц.мережах Facebook, Instagram, Telegram.