Коли йдеться про права підозрюваних і обвинувачених у кримінальних справах, кожна деталь процесу має значення. Одне з ключових питань у багатьох кримінальних провадженнях стосується дотримання процедури обшуку, особливо якщо це особистий обшук. Порушення процедури не тільки впливають на долю підозрюваного, обвинуваченого, але й створюють дискусії щодо легалізації дій правоохоронців “заднім числом”.
Верховний Суд підняв цю тему в справі, де обговорювали особистий обшук без належного дозволу, який слідчий суддя спробував виправдати постфактум.
Чоловік знаходився на вулиці, коли до нього неочікувано підійшли особи, що представилися правоохоронцями. Вони повалили його на землю та провели особистий обшук, під час якого вилучили корпус гранати РГН та підривач УДЗ. Жодних рішень суду, які б дозволяли міліціонерам (а це було ще за часів міліції) проводити обшук, не було, як і інших підстав, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України.
Пізніше цю особу визнали винною за ч. 1 ст. 263 КК України і призначили покарання – 4 роки позбавлення волі.
Частина 1 статті 263 КК України: носіння, зберігання, придбання, передача чи збут вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу, караються позбавленням волі на строк від трьох до семи років.
У суді обвинувачений стверджував, що гранату йому підкинули, а особистий обшук, під час якого були виявлені заборонені предмети, проведений з порушенням вимог закону. Прокурор апелював до того, що наступного дня слідчий суддя виніс ухвалу, якою фактично легалізував дії правоохоронців.
Суд першої інстанції та апеляційний суд погодилися з прокурором. Але Касаційний кримінальний суд став на бік обвинуваченого.
Розглядаючи касаційну скаргу на рішення апеляційного суду, Верховний Суд, погодився із доводами засудженого та адвоката, зазначив, що особистий обшук особи можливий за двох умов:
1. Затримання в порядку ст. 208 КПК України.
2. Під час обшук житла чи іншого володіння особи на підставі ухвали слідчого судді.
В даній справі жодна з цих умов не була дотримана:
1. Протокол затримання чоловіка не складався.
2. Особистий обшук відбувся на відкритій місцевості.
Верховний Суд також відкинув аргументи прокурора щодо ухвали слідчого судді, винесеної наступного дня, зазначивши, що кримінальний процесуальний закон не передбачає можливості надання дозволу на проведення особистого обшуку постфактум.
Таким чином, Верховний Суд скасував рішення попередніх інстанцій і направив справу на новий розгляд до апеляційного суду. Під час повторного розгляду апеляційний суд виправдав обвинуваченого та закрив кримінальне провадження через відсутність достатніх доказів його вини.
Ця справа не є унікальною з точки зору порушення прав затриманих та підозрюваних у вчиненні кримінальних правопорушень. Однак вона демонструє, що правильна фіксація процесуальних порушень та професійний підхід адвоката по кримінальних справах можуть призвести до виправдувального вироку.
Захист прав підозрюваних у кримінальних провадженнях завжди є складним завданням, особливо якщо це стосується неправомірних дій правоохоронців. Проте навіть у найскладніших випадках, як цей, професійна допомога адвоката по кримінальних справах може стати ключем до справедливого вирішення справи.
Ми в Об’єднанні адвокатів ЦЕХ спеціалізуємося саме на захисті у кримінальних провадженнях та завжди відстоюємо права клієнтів до кінця. Багаторічний досвід у кримінальному праві дозволяє адвокатам практики кримінального права і процесу ефективно захищати від кримінальних переслідувань і досягати найкращих результатів.
Раніше адвокат по кримінальних справах обʼєднання ЦЕХ розповів про вимагання неправомірної вигоди з метою впливу.