Розмір застави в мільйони: що має перевірити суд

Клопотання прокурора про тримання під вартою з альтернативою у виді застави в кілька мільйонів гривень – одна з найважчих емоційних ситуацій у кримінальному провадженні. Для підозрюваного чи обвинуваченого це слідчий ізолятор і формальне право вийти на свободу, яким неможливо скористатися, бо такої суми немає ні в нього, ні в родини. Для близьких це пошук грошей, яких немає, і відчуття, що від них нічого не залежить.

Адвокат Богдан Глядик у колонці для Mind розбирає цю проблему на прикладі справи Ольги Стефанішиної та інших проваджень, у яких розмір застави став предметом спору. Один із ключових висновків його аналізу: ухвала, яка визначає суму, але не пояснює, як суд до неї дійшов, вразлива для оскарження. Проте спершу варто зрозуміти інше. У питанні запобіжного заходу застава – останнє, а не перше, що вирішує суд.

Застава – останнє питання, а не перше

Розгляд клопотання про застосування запобіжного заходу не є торгом про суму. Закон вимагає від суду пройти кілька послідовних кроків, і на кожному з них обов’язок доведення лежить на стороні обвинувачення, яку представляє прокурор.

Перший крок – обгрунтованість підозри. Суд має перевірити, чи справді матеріали провадження вказують на причетність саме цієї людини, чи в них лише версія слідства, яка нічим не підтверджена. Якщо підозра необгрунтована, суд зобов’язаний відмовити в застосуванні будь-якого запобіжного заходу, і питання застави тоді не виникає взагалі.

Другий крок – ризики. Прокурор повинен довести доказами, що людина може переховуватися, впливати на свідків, знищити документи чи іншим чином перешкодити провадженню. Тяжкість підозри сама по собі жодного з цих ризиків не доводить. Більше того, ЄСПЛ прямо забороняє використовувати тяжкість висунутого обвинувачення для самостійного обгрунтування будь якого ризику. Загальні формулювання, перенесені з кодексу в клопотання, доказами не є. Якщо ризики не доведено, підстав для запобіжного заходу немає.

Третій крок – чому саме тримання під вартою. Це найсуворіший і винятковий захід. Між ним і повною свободою є ціла шкала: особисте зобов’язання, особиста порука людей, готових поручитися за підозрюваного, домашній арешт, самостійна застава. Прокурор зобов’язаний довести, що жоден із м’якших заходів не забезпечить належної поведінки людини. Саме в цій частині ухвали часто бувають найслабшими: суд констатує, що м’якші заходи недостатні, але не пояснює чому.

Лише коли всі ці питання вирішено, суд переходить до розміру застави. І тут діють власні, не менш суворі правила.

Сума, яку суд зобов’язаний пояснити

Закон встановлює межі застави. Для особливо тяжкого злочину звичайний максимум становить триста прожиткових мінімумів для працездатних осіб, у 2026 році це 998 400 гривень. Перевищити ці межі суд може лише у виключному випадку, коли встановить, що застава в межах закону не здатна забезпечити виконання людиною її обов’язків. Отже, застава в кілька мільйонів гривень повинна бути винятком, і суд зобов’язаний окремо пояснити, чому саме в цій справі його застосовують.

Верхньої межі розміру застав для виключних випадків закон не встановлює. Але це не означає, що суд може назвати будь-яку суму. У своєму рішенні Конституційний Суд прямо визнав, що практика судів у таких справах має ознаки непослідовності та внутрішніх суперечностей. Він також чітко визначив, чого суди зобов’язані дотримуватися вимог, щоб застава не перетворилася на завуальований спосіб тримання під вартою.

Суд повинен спиратися на документи про фінансовий стан людини і уникати припущень про її статки. Він має оцінити легальні доходи й активи, сімейний стан і наявність утриманців, а не лише розмір шкоди, вказаний у підозрі. Кожна складова загальної суми має бути обгрунтована окремо. Суд має пояснити, чому саме такий розмір достатній, щоб людина не переховувалася, і врахувати її соціальні зв’язки: сім’ю, стале місце проживання, зв’язки за кордоном. Усі сумніви щодо фінансової спроможності людини мають тлумачитися на її користь.

На практиці мотивувальна частина багатьох ухвал зводиться до одного речення: з урахуванням тяжкості злочину, майнового стану та соціальних зв’язків суд вважає достатньою заставу в такому-то розмірі. Обставини названо, але розрахунку немає. Саме така ухвала найвразливіша для оскарження.

Застава не є компенсацією шкоди

Найпоширеніша помилка при визначенні розміру застави – прив’язка до розміру ймовірно завданих збитків, які вказані у повідомленні про підозру. Застава не є ні покаранням, ні викупом, ні компенсацією шкоди. КСУ назвав її, як це визначено й в національному законі, процесуальною гарантією того, що людина буде зʼявлятися за викликами й виконуватиме свої обов’язки належним чином. Якщо умови дотримано, кошти повертаються.

І тут головний критерій: сума має бути відчутною саме для цієї людини, але не такою, яку вона свідомо не здатна внести. У справі Стефанішиної прокуратура просила 13,3 мільйона гривень, виходячи з обсягу активів, які, за версією слідства, підозрювана набула поза задекларованими доходами. Вищий антикорупційний суд зменшив суму більш ніж удвічі й співвідніс її з майновим станом, а не з розміром інкримінованого.

Європейський суд з прав людини у справі «Істоміна проти України» констатував порушення саме тому, що національні суди визначили заставу, яка у 125 разів перевищувала звичайний максимум. Вони спиралися переважно на розмір шкоди й не оцінили, чи здатна заявниця сплатити цю суму.

Коли альтернатива існує лише на папері

Найпоказовіший нещодавній приклад Богдан Глядик наводить у колонці для Mind. ЄСПЛ у справі «Рідкодубський та інші проти України» визнав порушення через те, що суд не розглядав реальних альтернатив триманню під вартою. Після цього національний суд на першому ж засіданні визначив одному із заявників заставу в 120 мільйонів гривень, ніяк не пояснивши цю суму. Формально альтернатива з’явилася, фактично людина залишилася під вартою.

Для підозрюваного і його близьких висновок простий: заставу, яку неможливо внести, не варто сприймати як даність. Коли ухвала не пояснює, чому людина здатна внести визначену суму, головне питання не в тому, де шукати гроші, а в тому, чи законно визначено саму суму.

Арештоване майно не є грошима для застави

Окремий аргумент стосується справ, у яких паралельно з підозрою арештовано майно. Сторона обвинувачення часто обгрунтовує великий розмір застави значними активами людини: нерухомістю, частками в компаніях, коштами на рахунках. Проте ці самі активи часто під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу вже заблоковані в тому ж провадженні.

КСУ окремо наголосив, що активи для внесення застави мають бути людині реально доступні, а суд зобов’язаний враховувати факт арешту майна. Не можна одночасно заблокувати майно і посилатися на нього як на доказ платоспроможності. Тому робота із запобіжним заходом у таких справах часто нерозривно пов’язана також з оскарженням арешту майна.

Суд оцінює людину за тим, що бачить

Закон зобов’язує суд оцінити не лише ризики, а й людину в цілому: вагомість доказів, вік і стан здоров’я, сім’ю та утриманців, місце роботи, репутацію, майновий стан. Водночас, людина, яка претендує на звільнення під заставу, повинна сама надати суду достовірну інформацію, яку можна перевірити, про себе. Суд не може врахувати те, чого не бачить. Якщо захист не надав документів, суд спирається на матеріали обвинувачення, і, як зазначає Богдан Глядик, різниця в результаті буває колосальною.

Часу на це обмаль. Слідство готувалося місяцями, а між врученням підозри і розглядом клопотання про обрання запобіжного заходу часто минає кілька днів, іноді години. За цей час захист має проаналізувати підозру та матеріали, спростувати кожен заявлений ризик, обгрунтувати, чому достатньо м’якшого запобіжного заходу, і зібрати документи, які показують суду людину такою, якою вона є насправді. Лише після цього має сенс сперечатися про суму.

Це не робота однієї консультації і не питання красномовства в залі засідань. Це аналітична робота з матеріалами провадження, документами й практикою ЄСПЛ, від якої залежить, де людина проведе наступні місяці. Саме так вибудовується захист під час обрання запобіжного заходу.

Якщо ухвала вже постановлена

Навіть коли тримання під вартою з непомірною заставою вже застосовано, питання не закрите. Ухвалу слідчого судді можна оскаржити в апеляційному порядку протягом п’яти днів з дня її оголошення. КСУ окремо назвав апеляцію ефективним засобом захисту в питанні розміру застави. Суми, визначені першою та апеляційною інстанціями, у резонансних справах нерідко відрізняються в рази.

Незалежно від апеляції, захист може звернутися до слідчого судді чи суду з клопотанням про зміну запобіжного заходу. Таке клопотання має найбільшу вагу тоді, коли суд отримує обставини, яких раніше не оцінював: документи про доходи і майновий стан, відомості про арешт активів, стан здоров’я, утриманців, людей, готових поручитися за підозрюваного. Предметом такого клопотання може бути не лише зменшення суми, а й заміна тримання під вартою м’якшим заходом.

Строк тримання під вартою за однією ухвалою не може перевищувати шістдесяти днів. При кожному продовженні прокурор знову має довести, що ризики наявні і не зменшилися, а суд знову оцінює і їх, і розмір застави. Це регулярна можливість переглянути ситуацію.

Внести заставу може не лише сам підозрюваний, а й інша фізична чи юридична особа: родичі, партнери, компанія. Після внесення коштів людину звільняють з-під варти.

Головне питання до ухвали

Багатомільйонна застава не є незаконною сама по собі. Проблема виникає тоді, коли суд називає цифру, але не показує, як до неї дійшов. Ще частіше проблема починається раніше: коли суд не перевірив належно обгрунтованість підозри, прийняв ризики на віру або не пояснив, чому неможливий більш м’який запобіжний захід.

Тому для людини, щодо якої вирішується або вже вирішене питання обрання запобіжного заходу, і для її близьких перший крок – не пошук грошей і не емоційна скарга, а повна перевірка ситуації. Чи обгрунтована підозра? Чи доведено ризики доказами? Чому саме тримання під вартою, а не особисте зобов’язання, порука чи домашній арешт? Як розраховано суму застави і чи реально доступні кошти для її внесення? Від відповідей залежить, яким має бути наступний процесуальний крок.

Повний аналіз логіки запобіжних заходів і практики визначення багатомільйонних застав – у колонці Богдана Глядика на Mind.

Написати адвокату